Menu
Login
  •  
  •  

Пост отчаяния

  • Автор  Редактор
  • Просмотров 3267
Пост отчаяния

Статья которую я особо рекомендую прочитать моим соотечественникам украинцам. И пусть я не во всем согласен с автором, я все-же её публикую без изменений и ремарок. Эту статью писал не русский, эту статью писал не сторонник сепаратизма, эту статью писал написал искренний патриот Украины. 

Её написал человек, который,  даже возможно в чем-то ошибаясь в своих суждениях и выводах думает о будущем своего народа и пытается донести свою мысль до правителей и народа. Авось они прочитав её, хоть немного задумаются, о том куда идет Украина....   

Оригинал статьи был опубликован на сайте телеканала TVI 24 июля 2014 года под псевдонимом автора Анатолий Ткачук. Понимаю, что далеко не все в нынешней Украине рискуют публиковать такие материалы от собственного лица не будучи после этого обвинены во всех смертных грехах.  Оригинал этой статьи на украинском языке вы можете найти после русского перевода.


    Я считаю Майдан самой большой и страшной ошибкой украинцев за последние двадцать лет. Бессмысленная гибель сотен (Господи, уже тысячи) людей, потерянные территории, доведенная до полного коллапса и так уже коматозная экономика, война, которая неизвестно когда кончится... 

Знаю, уже сотни, раз слышал (да и сам говорил это до определенных пор): А как иначе? Не было выбора. Они первые начали. Янукович, Янукович, Янукович. Путін-Путин-Хуйло.

Прозревать я начал, после трагической гибели людей в Одессе, когда озверевшая скотина начала писать комменты в стиле «печеные колоради», «шашлыки» и т.п. И не надо мне втирать, что это ФСБ-шники комменты строчат. Нет. Сами все, сами. Когда меня едва не стошнило, потому что люди, которые рассказывали, что они за все хорошее, что они против совкового бидлізму, зарекомендовали себя отнюдь не лучше. Когда противостояние превратилось в войну гиен и шакалов. Вот тогда я начал думать. И вспоминать те вещи, которые лежали на виду, но на которые просто закрывал глаза. Потому что Янукович...

А проблема лежит - нет, не в другой плоскости - в другом масштабе.

Нас подвела мания величия. Мы думали, что в этот глобализационный время Украина как государство что-то весит на политической карте (извините, если кого-то мои слова покоробят, но буду писать без экивоков, чтобы быстрее дошло). А весит она только как кусок земли, на котором два полярные миры меряются мышцами. Арена. Очередная шахматная доска. Одна из. И надо быть к краю наивными, чтобы думать, что какая-то из сторон имеет намерения чем-то помочь этой доске. Она обоим абсолютно пох. Отдельным гражданам этих мега держав, может, и нет - согласен; особенно если они имеют родственников в Украине. Но корпорациям, которые всем заправляют - стопроцентно. Их интересует только рынок сбыта - продукции, нефти и газа, оружия, наркоты, а также источник дешевой рабсилы и территорий под производство. Никаких сантиментов. Just business.

Предвижу очередной шквал обвинений в том, что бездумно повторяю за Росмедиа и по п. Киселевым лично. Но, давайте, задумаемся. Как говорится, если ты параноик, это еще не значит, что за тобой не следят.

После завершения холодной войны США сбросило Россию по большому счету государств-соперников. И вот, как на зло, вместо алкаша ЕБНа пришел бодрячок ВВП с маниакальной идеей реанимации СССР-в максимально возможных пределах. Мало того, ещё и укрепил дружеские отношения со всеми влиятельными мировыми диктаторами, которыми мог. Fuckin` shit, надо что-то делать! И они начали действовать. Диктатор - есть проблема. Нет диктатора - нет проблемы. Только вот благие намерения почему-то вели совсем не в рай.

Вспомним, к чему приводило устранения диктаторов. Югославия превратилась в притон мини-государств с экономикой на уровне плинтуса, что и до сих пор грызутся между собой (примечание: развитие событий начался до прихода Путина к власти, однако дальше Россия поддерживала точку зрения Милошевича, и до сих пор считает его невиновным). Ирак начал исправно поставлять наркотики на мировой рынок. Афганистан разрушен. В Египте один за другим к власти приходят президенты, один за другого мудакуватіший (решил оставить авторскую фразу прим. переводчика). И плюс арабская весна, разгул исламского фундаментализма со зверским лицом. В Ливии власть едва-едва находит силы восстанавливать разгромленную страну и одновременно воевать с боевиками; похоже, восстановление займет десятилетия, не меньше. Да, были отдельные положительные случаи, вроде Туниса, с которого, фактически, приснопамятная весна и началась, и которые на общую картину мало влияют. Я даже не рискну сказать, был ли здесь вообще влияние Пентагона, вероятно, последний просто взял Тунис по кальку, за образец взрывателя.

Замечу, я обхожу вниманием личности диктаторов. Так, большинство из них еще те сволочи, и часто крайне неоднозначные личности. Дело в другом - лекарство оказалось страшнее самой болезни: после свержения диктаторов простому населению стало жить намного хуже, нормализация экономики займет десятилетия (это если к власти не придет другой урод), и если посчитать количество погибших во время революций, и количество убитых тиранами, баланс получится не в пользу революций. А все потому, что разносчикам домкратии (позаимствую это слово у сэра Терри Пратчетта, кто знает - поймет) на людей - плевать со статуи Свободи. Главное - маневры. (Примечание: восточные диктаторы, лояльные к США, ничем не лучше вышеупомянутых, никогда не попадают в список претендентов на устранение).

Вернемся к нашим баранам, то есть Мегагосударств. Россия, зато, откусила в Грузии Южную Осетию, взялась поддерживать Сирию, КНДР, сдружилась с Китаем, и надеялась заманить нашего Шалтай-Болтая в ТС. (Так и тянет написать: ... и была ночь, и было утро. День хххххх785-й).

Теперь относительно Майдана. Когда начинаешь моделировать ситуацию, вылезает слишком много не стыковок, чтобы поверить в такую красивую и простую версию «народ против кровавого диктатора» (добавьте Путина по вкусу).

1. Слишком все шито белыми нитками. Только все немного успокаивалось и народ решал расходиться, как будто на заказ то «беркуты» журналистов поколотят, то бандюки - Таню Черновол. Подбрасывались Дрова в пламя гнева, только начинало гаснуть. Ничем иным как саботажем во внутренних органах и основаниями это не объяснить. И при этом Янык, который делает вид, будто ничего не происходит вообще, выглядит или конченным циником (что при его интеллектуальной величия весьма сомнительно), или... действительно в неведении. Кто-то очень хорошо фильтровал информацию, которая доходила до ушей и глаз экс-гаранта, чтобы вывести того прямо на гребень волны и затем легонько подтолкнуть.

2. Боевые отряды мирного Майдана. Оксюмороном победишь. Ребята с «коктейлями Молотова» и цепями, которых то называли провокаторами, то народом, потерявший терпение, причем некоторые из них засветился на видео, которое доказывает их сотрудничество с СБУ. Слишком много переменных вовлечено, явно кто-то использует методику контролируемого хаоса. Народ мирный, значит, надо стравить, но хитрым образом: довести до той точки, откуда не будет возврата.

3. Информация о том, что снайперы стреляли в обе стороны. Почему действующая власть спилила деревья со следами пуль? Почему уничтожены вещественные доказательства? Почему эти выстрелы как две капли воды похожие на выстрелы в Египте?

4. Законность импичмента Януковича. Кто бы что не говорил, а голосование депутатов, которые опасаются, что вот-вот в зал ворвутся вооруженные люди - это шапито, а не политика. Единственный законный вариант импичмента стараниями законотворцев был нереальный, понятно. Поэтому майдановцам надо было соглашаться на альтернативу - перевыборы. Но нет - хотелось всего и сразу. Следствие - грубое нарушение Конституции.

Здесь я вынужден отвлечься от моделирования ситуации и перейти к последствиям последнего пункта. Потому что когда основной закон государства нарушил ты, закрепив это нарушение на государственном уровне, следовательно, Конституция не действует, и ее может ставить любой. Что и развязало руки Путину - ведь именно Конституция гарантировала территориальную целостность Украины, а также регламентировала вопросы относительно проведения референдумов. Поэтому те, кто нарушил собственную Конституцию, каким образом они могут жаловаться о ее нарушения при отсоединении Крыма?

Оставалось только апеллировать к решению будапештского меморандума. Только вот беда - меморандум подписан, но не ратифицирован. Так, Венская конвенция заставляет подписантов соблюдать условия договора до тех пор пока он не будет ратифицирован или аннулирован. Но Россия в очередной раз хитро вывернулась, подчеркнув, что США, один из подписантов, поддержав неконституционное смещение Януковича, первыми нарушили меморандум. Или думало американское руководство, которому постоянно было плевать на логику и законность (если нельзя, но очень хочется, то можно), например, мотивировав нападение на Ирак наличием химического оружия, а потом ее не найдя, что шулера перехитрит другой шулер? С другой стороны, Штаты могли бы отметить нарушении международного права при аннексии Крыма. Если бы не одно но с названием Косово, до отсоединения которого США присоединились особенно активно. Поэтому за что боролись, на то и напоролись.

Итак, кого можно считать подозреваемыми? Путинские спецслужбы? Путину, при всем его пренебрежении к Януковичу, лучшей марионетки было не найти (Медведчука не считаем, он тогда был в пролете, во власть отнюдь не проходил). А если взглянуть на тех, кому Овощ особенно сильно насолил? На средний класс (в т.ч. Автомайдан), который так надеялся уже завтра настроить свой бизнес в Европе, а тут такой облом? На олигархов типа Коломойского, в которых отжали бизнес, на тех же регионалов, чей бизнес тоже попал в фонд помощи Семьи или просто пострадал из-за улучшителей (группа Левочкина и иже с ними)? Каждый из них в отдельности - очень значимые факторы. А вот когда их свести вместе... Снова на ум приходит контролируемый хаос и неизвестный манипулятор. Звиняйте, люди с Майдана, вы не игроки, и даже не пешки. Те, кто вами играют - сами пешки. (Примечание: в последнее время из уст самих регионалов звучит информация, что именно Левочкин причастен к избиению студентов 30 ноября. Жаль, что никто не берется озвучить это официально, потому что тогда бы сейчас совсем другие дела делались. А если еще учесть влияние Левочкина на Яценюка и Кличко, в пазле начинают появляться новые интересные компоненты).

И даже, если (хрен с ними, четырьмя пунктами) версия «народ против яныка-путина» была бы кристально правдивой, все равно не следовало допускать того, что случилось. Ми запустили маховик гнева такой силы, что теперь невозможно остановить. С обеих сторон гибнут люди, и каждая сторона стремится мести. Этот маховик захватывает нас в свои обороты и начинает перемалывать...

И что интересно, с двух сторон меньше всех заинтересована в продолжении войны именно Россия - ей надо газ продавать, а то экономика падает, да и санкции донимают. Но она будет стоять на своих условиях до последнего. А вот США не прочь половить рыбку в мутной воде. Им не впервой продавать оружие обеим воюющим сторонам, и российскую экономику одновременно подопустить.

Имеем ли мы моральное право называть сепаратистами и всякий презирать тех людей из восточных областей, кто с одинаковыми страхом и недоверием относятся до ЛНВ-ДНР, так и к киевской власти? Кто боится бросить родные дома и отправиться на запад, а потому погибает 

от пуль бандитов и случайных обстрелов «родной» артиллерии и авиации? Апеллировать же к тому, что живут там люди с невысоким социальным, интеллектуальным или культурным уровнем (грубо говоря люмпены, быдло, бандиты-гопники) - это за гранью человеческого достоинства. Дайте мне видеокамеру, и я вам сделаю нарезку из репортажей с львовской гопотой и подам это за «лучших людей города».

Замечу, что сепаратистами их обзывают в первую очередь те же СМИ, что вчера прислуживали регионалам. Типа, исправились, мать их розтак. Вчера подлизывали донам, а сегодня со цмоканням отсасывают шоколадонам. Такое впечатление, что последний незаангажированный украинский журналист умер давным-давно, в Таращанском лесу. И если в начале наши журнашлюхи проигрывали русским в качестве бреда, вылитой на аудиторию, то уже скоро они усвоили несложный прием: чем наглее врешь - тем больше тебе верят. Это как соседи через стенку включают музыку как можно громче, чтобы заглушить соседскую. В результате вместо музыки-белый шум и головная боль.

В конце я все-таки процитирую Пратчетта:
«... Новый тиран появляется у них каждые пять лет. Они что-то такое делают и... -Теппик подумал. - Кажется, они его еле... еле... электуют, - нерешительно закончил он.
- Это нечто похожее на то, что делают с котами и свиньями, так?
- Ну...
- Чтобы они не дрались и были совсем ручные.
Теппик поморщился.
- Честно говоря, не уверен. Но, думаю, что нет. В них есть такая специальная штука - домкратия, то есть каждый житель страны имеет право назвать нового тирана» («Пирамиды»).

Так и живем. Меняем одного тирана на другого, старое ярмо на новое. Хотим, чтобы новый президент был лучше предыдущего и притом самым - не измениться ни на йоту. А вспомним, что народ имеет таких правителей, которых заслуживает. Хотим лучшую власть - должны измениться сами. Работать над собой. Постепенно стать умнее, порядочнее, сильнее. Чтобы власть уважала нас и с нами числилась по умолчанию, а не через Майдан. Это процесс эволюции, а не революции.

Революция же напоминает взбалтывания дерьма в ведре: сколько не взбалтывай, оно все равно наверх всплывет, разве что форму изменит (а у нас еще и начало всплывать такое древнее дерьмо мамонта как Кучма с Медведчуком в придачу). Разве что кто догадается вынуть дерьмо изнутри. Но тогда и взбалтывать не будет нужно. Правда, для начала надо избавиться от дерьма в себе.

«Майдан нас изменил. Мы уже другие» - слышал, но не верю. Единицы, может, изменил. Других изменил в худшую сторону, что подтверждают людоедские комменты к видео с одесской трагедией. Десятки же миллионов какими были, такими и остались, о чем свидетельствует процент тех, кто проголосовал за Шлюшка`. Это же такой же уровень адекватности которые в лохтората Лени Космоса.

Длинная дорога нас ждет. И уже пора начинать двигаться. И первый шаг - заставить нашу власть любой ценой прекратить эту братоубийственную войну. Ибо, еще раз напоминаю, такие войны тянутся десятилетиями, то затихая, то разгораясь. И после них остаются лишь пожарища, без победителей и побежденных. Не дадим тем, для кого «война как мать родна» ловить рыбку в мутной воде. Потому что когда присмотришься, то не в воде эта рыбка плавает, а в крови человеческой.

АНАТОЛІЙ ТКАЧУК

Источник

Перевод Павло Онойко 

Оригинал 

Я важаю Майдан  найбільшою і найтрагічнішою помилкою українців за останні двадцять років. Безглузда загибель сотень (господи, вже майже тисячі) людей, втрачені території, доведена до повного колапсу і так вже коматозна економіка, війна, яка невідомо-коли скінчиться…

Знаю, вже сотні разів чув (та й сам говорив це до певних пір): А як інакше?Не було вибору. Вони перші почали. Янукович, Янукович, Янукович.Путін-Путін-Хуйло.

Прозрівати я почав, після трагічної гибелі людей в Одесі, коли озвіріла наволоч почала писати коменти в стилі «печені колоради», «шашлики» і т.п. І не треба мені втирати, що це ФСБ-шники коменти строчать. Ні. Самі все, самі. Коли мене ледь не знудило, бо люди, які розказували, що вони за все хороше, що вони проти совкового бидлізму, зарекомендували себе аж ніяк не краще. Коли протистояння перетворилося у війну гієн і шакалів. Отоді я почав думати. І згадувати ті речі, які лежали на виду, але на які просто заплющував очі. Тому що Янукович…

А проблема лежить – ні, не в іншій площині – в іншому масштабі.

Нас підвела манія величі. Ми думали, що в цей глобалізаційний час Україна як держава щось важить на політичній карті (даруйте, якщо когось мої слова покороблять, але писатиму без еківоків, аби швидше дійшло). А важить вона лише як шмат землі, на якому два полярні світи міряються м’язами. Арена. Чергова шахова дошка. Одна із. І треба бути до краю наївними, аби думати, що якась зі сторін має наміри чимось допомогти цій дошці. Вона обом абсолютно пох. Окремим громадянам цих мегадержав, може, й ні – згоден; особливо якщо вони мають ріднюв Україні. Але корпораціям, які усім заправляють – стовідсотково. Їх цікавить лише ринок збуту – продукції, нафти і газу, зброї, наркоти, а також джерело дешевої робсили та територій під виробництво. Ніяких сентиментів. Just business.

Передбачаю черговий шквал звинувачень у тому, що бездумно повторюю за росмедіа та за п. Кисельовим особисто. Але, давайте, задумаємося. Як то кажуть,якщо ти параноїк, це ще не означає, що за тобою не стежать.

Після завершення холодної війни США скинуло Росію з великого рахунку держав-суперників. Та от, як на зло, замість алкаша ЄБНа прийшов бодрячок ВВП з маніакальною ідеєю реанімації СРСР-у в максимально можливих межах. Мало того,ще й зміцнив дружні відносини з усіма впливовими світовими диктаторами, якими міг. Fuckin` shit, треба щось робити! І вони почали діяти. Є диктатор – є проблема. Нема диктатора – нема проблеми. Тільки от благі наміри чомусь вели зовсім не до раю.

Згадаймо, до чого призводило усунення диктаторів. Югославія перетворилася в кубло міні-держав з економікою на рівні плінтуса, що й досі гризуться між собою(примітка: розвиток подій почався до приходу Путіна до влади, однак далі Росія підтримувала точку зору Мілошевича, і до цих пір вважає його невинним). Ірак почав справно постачати наркоту на світовий ринок. Афганістан зруйнований. В Єгипті один за одним до влади приходять президенти, один за іншого мудакуватіший. І плюс арабська весна, розгул ісламського фундаменталізму зі звірячим обличчям. В Лівії влада ледь-ледь знаходить сили відновлювати розгромлену країну і водночас воювати з бойовиками; схоже, відновлення займе десятиліття, не менше. Так, були, окремі позитивні випадки, на кшталт Тунісу, з котрого, фактично, пріснопам’ятна весна й почалася, і які на загальну картину мало впливали. Я навіть не ризикну сказати, чи був тут взагалі вплив Пентагона,імовірно, останній просто взяв Туніс за кальку, за зразок детонатора.

Зауважу, я оминаю увагою особистості диктаторів. Так, більшість з них ще ті наволочі, і часто вкрай неоднозначні особистості. Справа в іншому – ліки виявилися страшнішими за саму хворобу: після повалення диктаторів простому населенню стало жити набагато гірше, нормалізація економіки займе десятиліття(це якщо до влади не прийде інший виродок), і коли порахувати кількість загиблих під час революцій, і кількість замордованих тиранами, баланс вийде не на користь революцій. А все тому, що розносникам домкратії (запозичу це слово у сера Террі Пратчетта, хто знає – зрозуміє) на людей – начхати зі статуї Свободи.Головне – маневри. (Примітка: східні диктатори, лояльні до США, нічим не кращіза вищезгаданих, ніколи не потрапляють у список претендентів на усунення).

Повернемося до наших баранів, себто мегадержав. Росія, натомість, відкусила в Грузії Південну Осетію, взялася підтримувати Сирію, КНДР, здружилася з Китаєм, і сподівалася заманити нашого Шалтай-Болтая до ТС. (Так і тягне написати: … і була ніч, і був ранок. День хххххх785-й).

Тепер щодо Майдану. Коли починаєш моделювати ситуацію, вилазить надто багато не стиковок, аби повірити в таку красиву і просту версію «народ проти кривавого диктатора» (додайте Путіна за смаком).

1. Надто все шито білими нитками. Тільки-но все трохи заспокоювалося і народ вирішував розходитися, як ніби на замовлення то «беркути» журналістів відгамселять,то бандюки – Таню Чорновол. Дрова підкидалися в полум’я гніву, тільки-но тепочинало гаснути. Нічим іншим як саботажем у внутрішніх органах і підставами це не пояснити. І при цьому Яник, котрий робить вигляд, ніби нічого не відбувається взагалі, виглядає або кінченим циніком (що при його інтелектуальній величі вельми сумнівно), або… дійсно непоінформованим. Хтось дуже добре фільтрував інформацію, яка доходила до вух і очей екс-гаранта, аби вивести того прямо на гребінь хвилі і потім легенько підштовхнути.

2. Бойові загони мирного Майдану. Оксюмороном переможеш. Хлопці з«коктейлями Молотова» і ланцюгами, яких то називали провокаторами, то народом,що втратив терпець, причому дехто з них засвітився на відео, котре доводить їхню співпрацю з СБУ. Надто багато змінних залучено, явно хтось використовує методику контрольованого хаосу. Народ ще мирний, значить, треба підбурити, але хитрим чином: довести до тієї точки, звідки не буде вороття.

3. Інформація про те, що снайпери стріляли в обидві сторони. Чому чинна влада поспилювала дерева зі слідами куль? Чому знищені речові докази? Чому ці постріли як дві краплі води схожі на постріли у Єгипті?

4. Законність імпічменту Януковича. Хто б що не говорив, а голосування депутатів, котрі побоюються, що от-от до зали увірвуться озброєні люди – це шапіто, а не політика. Єдиний законний варіант імпічменту стараннями законотворців був нереальний, зрозуміло. Тому майданівцям слід було погоджуватися на альтернативу – перевибори. Але ж ні – хотілося всього і одразу. Наслідок – грубе порушення Конституції.

Тут я змушений відволіктися від моделювання ситуації і перейти до наслідків останнього пункту. Бо коли основний закон держави порушив ти, закріпивши це порушення на державному рівні, отже, Конституція не діє, і її може порушувати будь-хто. Що й розв’язало руки Путіну – адже саме Конституція гарантувала територіальну цілісність України, а також регламентувала питання щодо проведення референдумів. Тому ті, хто порушив власну Конституцію, яким чином вони можуть скаржитися про її порушення при від’єднанні Криму?

Залишалося лише апелювати до виконання будапештського меморандуму. Тільки от біда – меморандум підписаний, але не ратифікований. Так, Віденська конвенція змушує підписантів дотримуватися умов договору доти поки він не буде ратифікований чи анульований. Але Росія в черговий раз хитро вивернулася,наголосивши, що США, один із підписантів, підтримавши неконституційне зміщення Януковича, першими порушили меморандум. Чи думало американське керівництво,якому постійно було плювати на логіку й законність (якщо не можна, але дуже хочеться, то можна), наприклад, мотивувавши напад на Ірак наявністю хімічної зброї, а потім її не знайшовши, що шулера перехитрить інший шулер? З іншої сторони, Штати могли б наголосити на порушенні міжнародного права при анексії Криму. Якби не одне але з назвою Косово, до від’єднання якого США долучилися особливо активно. Тому за що боролись, на те й напоролись.

Отже, кого можна вважати підозрюваними? Путінські спецслужби? Путіну, при всій його зневазі до Януковича, кращої маріонетки було не знайти (Медведчука не рахуємо, він тоді був у прольоті, у владу аж ніяк не проходив). А якщо глянути на тих, кому Овоч насолив особливо сильно? На середній клас (в т.ч. Автомайдан), який так сподівався вже завтра налаштувати свій бізнес у Європі, а тут такий облом? На олігархів штибу Коломойського, в яких віджали бізнес, на тих же регіоналів, чий бізнес теж потрапив у фонд допомоги Сім’ї чи просто постраждав через покращувачів (група Льовочкіна і іже з ними)? Кожен з них окремо – недуже значущі фактори. А от коли їх звести разом… Знову на гадку приходить контрольований хаос і невідомий маніпулятор. Звиняйте, люди з Майдану, ви не гравці, і навіть не пішаки. Ті, хто вами грають – самі пішаки. (Примітка:останнім часом з уст самих регіоналів звучить інформація, що саме Льовочкін причетний до побиття студентів 30 листопада. Жаль, що ніхто не береться озвучити це офіційно, бо тоді б зараз зовсім інші справи робилися. А якщо ще врахувати вплив Льовочкіна на Яценюка і Кличка, в пазлі починають з’являтися нові цікаві компоненти).

Та й навіть, якщо (грець з ними, чотирма пунктами) версія «народ проти яника-путіна»була б кришталево правдивою, все одно не варто було допускати того, що сталося.Ми запустили маховик гніву такої сили, що тепер годі спинити. З обох сторін гинуть люди, і кожна сторона прагне помсти. Цей маховик захоплює нас самих у свої оберти і починає перемелювати…

І що цікаво, із двох сторін менше всіх у продовженні війни зацікавлена саме Росія – їй треба газ продавати, а то економіка падає, та й санкції дошкуляють. Але вона стоятиме на своїх умовах до останнього. А от США не проти половити рибку в мутній воді. Їм не вперше продавати зброю обом воюючим сторонам, та й російську економіку водночас підопустити.

То чи маємо ми моральне право називати сепаратистами і всяк зневажати тих людей зі східних областей, хто з однаковими страхом і недовірою відносяться якдо ЛНР-ДНР, так і до київської влади? Хто боїться кинути напризволяще рідні оселі і податися на захід, а тому гине від куль бандитів та випадкових обстрілів «рідної» артилерії та авіації? Апелювати ж до того, що живуть там люди із невисоким соціальним, інтелектуальним чи культурним рівнем (грубо кажучи люмпени, бидло, бандюки-гопники) – це за межею людської гідності. Дайте мені відеокамеру, і я вам зроблю нарізку з репортажів з львівською гопотою і подам це за «найкращих людей міста».

Зауважу, що сепаратистами їх обзивають в першу чергу ті ж змі, що вчора прислужувалися регіоналам. Типу, виправилися, мать їх розтак. Вчора підлизували донам, а сьогодні зі цмоканням відсмоктують шоколадонам. Таке враження, що останній незаангажований український журналіст помер давним-давно, в Таращанському лісі. І якщо на початку наші журнашлюхи програвали російським у якості маячні,вилитої на аудиторію, то вже скоро вони засвоїли нескладний прийом: чим нахабніше брешеш – тим більше тобі вірять. Це як сусіди через стінку вмикають музику щонайгучніше, аби заглушити сусідську. У результаті замість музики –білий шум і головний біль.

Наприкінці я все-таки я процитую Пратчетта:

«… Новий тиран з’являється у них щоп’ять років. Вони щось таке роблять і… -Теппік подумав. – Здається, вони його еле… еле… електують, - нерішуче скінчиввін.
– Це щось схоже на те, що роблять з котами і бичками, так?
– Ну…
– Щоби вони не билися і були зовсім ручні.
Теппік поморщился.
- Чесно кажучи, не певний. Але, гадаю, що ні. В них є така спеціальна штука– домкратія, тобто кожен житель країни має право назвати нового тирана» («Піраміди»).

Так і живемо. Змінюємо одного тирана на іншого, старе ярмо на нове. Хочемо,аби новий президент був кращим за попереднього і притому самим – не змінитись ні на йоту. А згадаймо, що народ має таких правителів, на яких заслуговує. Хочемо кращу владу – мусимо змінитися самі. Працювати над собою. Поступово стати розумнішими, поряднішими, сильнішими. Аби влада поважала нас і з нами рахувалася по замовчуванню, а не через Майдан. Це процес еволюції, а не революції.

Революція ж нагадує збовтування лайна у відрі: скільки не збовтуй, воно все одно нагору спливе, хіба що форму змінить (а в нас ще й почало спливати таке древнє лайно мамонта як Кучма з Медведчуком на додачу). Хіба що хто здогадається вийняти лайно зсередини. Але тоді й збовтувати не буде потрібно.Щоправда, для початку треба позбутися лайна в собі.

«Майдан нас змінив. Ми вже інші» - чув, та не вірю. Одиниці, може, змінив.Інших змінив у гіршу сторону, що підтверджують канібальські коменти до відео з одеською трагедією. Десятки ж мільйонів якими були, такими й залишилися, про що свідчить відсоток тих, хто проголосував за Шлюшка`. Це ж такий самий рівень адекватності які в лохторату Льоні Космоса.

Довга дорога нас чекає. Та вже пора починати рухатися. І перший крок – змусити нашу владу за будь-яку ціну припинити цю братовбивчу війну. Бо, ще раз нагадую, такі війни тягнуться десятиліттями, то затихаючи, то розгораючись. І після них залишаються лише пожарища, без переможців і переможених. Не дамо тим,для кого «война как мать родна» ловити рибку в мутній воді. Бо коли придивишся,то не в воді ця рибка плаває, а в крові людській.

 

Система Orphus

Не пропусти другие интересные статьи, подпишись:

Поделиться ссылкой:

О том, как поделиться
Правила комментирования
Последнее изменениеПятница, 25 июля 2014 15:09
Комментарии для сайта Cackle
Наверх

Мобильные приложения

 

Новостные ленты

Партнеры сайта

Новости по Email